Олександр Іванович Кандиба (псевдонім — Олесь) народився 5 грудня 1878 р. у м. Білопілля на Харківщині (тепер Сумщина) у родині хлібороба. Свої дитячі та юнацькі роки він провів на межі Гетьманщини і Слобожанщини, у панському маєтку в селі Верхосуллі. Він називав себе «дитиною степу», і вся краса вільного простору втілилась у його поезії. В 11 років хлопець залишився без батька. Освіту він здобував у Білопільській чотирирічній школі, потім - у двокласному училищі. У 1903 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту. Займався самоосвітою, вивчив польську, сербську та болгарську мови. У 1906 р. Олександр Олесь склав свою першу збірку віршів «З журбою радість обнялась», яку видав у Петербурзі в 1907 р. До неї не увійшли його ранні, незрілі поезії. Першу збірку захоплено привітав Іван Франко, назвавши Олександра Олеся «майстром віршової форми і легких, граціозних пісень». З появою його збірок Україна отримала нового поета-лірика, якого давно чекала українська поезія.
Поезія Олександра Олеся наповнена тонким відчуття краси і багата на мотиви й почуття. Критики називають її поезією серця, у якій краса природи зливається з красою людської душі. Звертається поет і до проблеми самотньої особистості, яка змушена вести вперед своїх сучасників, значно випереджаючи час.