На головну    Усі новини

3 лютого – 155 років від дня народження В.І.Самійленка

Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач — В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем.

Володимир Іванович Самійленко народився 3 лютого 1864 року в селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. З 1875 по 1884 навчався в Полтавській гімназії, де став писати вірші українською мовою й перекладати українською мовою твори О. Пушкіна, В. Жуковського, «Іліаду» Гомера. Вищу освіту здобував на історико-філологічному факультеті Київського університету (1884—1890). Там входив до літературно – мистецького гуртка “Плеяда” та брав участь у роботі товариства “Стара громада”. У 1890 вийшла друком його перша збірка «З поезій Володимира Самійленка» (1890). Найвідоміші його вірші – “Українська мова”, де він називає рідну мову “діамантом дорогим”, та “Вечірня пісня”, покладену на музику Кирилом Стеценком. Після закінчення навчання (1890) В. Самійленко працював у Києві, у Черніговській земській управі на посаді секретаря, терплячи постійні матеріальні нестатки. Продовжує займатися літературною діяльністю, пише фейлетони, перекладає. У 1903р. працює в Миргородській земській управі. Врешті склав іспит нотаря і відкрив нотаріальну контору в м. Добрянці на Чернігівщині, де й працював до 1917р. Був редактором “Земського вісника”. У 1917р. переїздить до Києва і працює в міністерстві фінансів. У 1920р. разом з урядом Української Народної Республіки переїхав до Галичини, окупованої Польщею. Жив у нестатках , хронічно хворів, а звістка про смерть обох дочок остаточно підірвала здоров’я поета.

В 1924р. повернувся до Києва, працював в Державному видавництві України, перекладав твори зарубіжних авторів, адже знав дев’ять мов. В. Самійленко був блискучим майстром сатири й гумору. Кращі його сатиричні твори "Ельдорадо" (1886), "Як то весело жить на Вкраїні" (1886), "На печі" (1898), "Мудрий кравець" (1905), "Невдячний кінь" (1906). Поезії "Дума-цяця", "Міністерська пісня", "Новий лад" стали яскравими зразками нещадної політичної сатири. Афористичність мови, стислість і точність вислову, куплетна форма окремих поезій надають сатиричним творам виняткової виразності й привабливості.

Чимало зробив В. Самійленко і як перекладач на українську мову творів О. Пушкіна і В. Жуковського, І. Нікітіна і М. Гоголя, Гомера, П. Бомарше, Ж.-Б. Мольєра, Дж. Байрона, П. Беранже та ін. Своєю перекладацькою діяльністю Самійленко зробив значний внесок у духовну культуру рідного народу. Кращі його переклади є невід’ємною й цінною частиною прогресивної української культури.