На головну    Усі новини

3 грудня - 295 років від дня народження Григорія Сковороди

Григорій Савич Сковорода — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Є на світі люди, життя яких залишає на землі такий відбиток, що протягом подальшої історії розвитку суспільства він залишається немов би недоторканим. Попри природні та людські потрясіння, минаючі роки та століття, звитяжний геній цієї когорти таланів, як і багато років тому, бентежить людський розум і душу. Серед імен, які викарбувані в невмирущій пам’яті людства, ім’я і Григорія Савича Сковороди – українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога. Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. Життя Григорія Сковороди в наш час здається дивовижним, іноді навіть чудернацьким, адже його аскетичний спосіб життя не зовсім зрозумілий нам, його нащадкам, які вбачають сенс життя в матеріальних здобутках, у визнанні тощо. Ми, у гонитві за цінностями новітнього часу, на жаль забуваємо про дві простих істини – свободу та духовність. І якщо розповідь про життя та діяльність Сковороди сприятиме хоча б хвилинній подорожі у світ справжньої людської сутності, то справу, розпочату «мандрівним філософом» буде продовжено…

Перелічуючи коло подальших занять Сковороди, можна згадати його вчителювання в маєтку Томарі, відвідування Троїце-Сергієвської Лаври, 10-літню викладацьку роботу в Харківському колегіумі. До Харківського періоду його життя належать "Байки харьковские", курс лекцій з етики, філософські трактати і діалоги.

Увесь час за життя світ ловив Сковороду. Йому пропонували і високі світські посади, і духовну кар'єру. Але він залишався вірний своїм принципам, відстоював свою особисту волю й індивідуальність, не піддаючись спокусам світу. Володіючи незалежними поглядами і власними методами викладання, Сковорода не знайшов спільної мови з керівництвом Харківського колегіуму. Це було останнє місце роботи вченого і педагога. З тих пір він стає мандрівним філософом.

У житті Григорія починається майже тридцятирічний період подорожування, аскетичного зречення від усіх спокус світського життя. Відмовляючись від бажання влаштуватися в житті, Сковорода остаточно переносить своє життя у внутрішні виміри, стає мандрівником – перелітним птахом.Свій високий моральний ідеал Григорій Сковорода втілював у власному житті. Його світогляд відбивав найвищий рівень розвитку суспільної думки в Україні, а життя і послідовність у дотриманні переконань, служили прикладом для багатьох сучасників і нащадків.

Пішов з життя Григорій Сковорода 9 листопада 1794 р. у с. Пан-Іванівці, що на Харківщині (нині с. Сковородинівка Золочівського р-ну). Неприйнятність і засудження тогочасної дійсності він виразив словами, що заповів викарбувати на могилі: "Світ мене ловив, але не спіймав...". Зеленими пагорбами Слобожанщини мандрував майже три століття тому філософ і вчитель Григорій Савич Сковорода. І зараз над цими пагорбами також гуляє вітер, колише трави… З того часу мало що змінилося. Людство здійснило багато відкриттів, але щасливішим чомусь не стало. Земля знову жадає вчителя, який би нагадав людям про іншу землю, про духовну батьківщину, що знаходиться глибоко в серці кожного.