Левченко Гаврило — український письменник, педагог, культурний діяч.
Друкуватися почав після 1905 року.«На шляху життя» Гаврила ЛевченкаУ 1910-х роках — голова «Української громади» Пирятина.Займався організацією бібліотек, земських шкіл, кооперацій, театральних гуртків.За революційну та просвітницьку діяльність зазнавав арештів. Учителював у Васильків. пов. Київ. губ. У 1910-х pp. – голова «Укр. громади» (м. Пирятин, нині Полтав. обл.). Організовував земські школи, кооперації, б-ки, театр. гуртки. За рев. і просвітн. діяльність зазнавав арештів. Друкувався від 1905, зокрема у ж. «Рідний край». У комедіях та драмах «На межі» (1907), «День правди» (1909), «За друзі своя» (1912; обидві – у співавторстві з В. Товстоносом), «Цивільний шлюб», «Шахрай» (обидві – 1914), «Як журавлі кричать» (1915), «Юрко Огневик» (1918) постають гострі конфлікти в житті укр. села. У п’єсі «Світова справа» (1916) зображено нові сусп.-екон. процеси, істор. давнині присвяч. трагедію «Князь Хорив» (1912), роздумами про сутність життя сповнено драму «Смерть» (1914). П’єси Л. входили до репертуару профес. театр. труп та аматор. колективів. Автор зб. лірики «Стогін життя» (1913), зб. оповідань «Московка» (1914; обидві – Київ), «Щось більше од кохання та інші оповідання» (1916), «Оповідання», «Чернігівські силуети» (усі – Пирятин), зб. «Драматичні твори» (Рокитне; усі – 1918). У розвідці «Народна освіта і земство на Україні» (1914) виступив за розвиток освіти укр. мовою, за нац. відродження України.
Його перу належать комедії та драми «На межі», «День правди», «Цивільний шлюб», «Шахрай», «Світова справа», трагедія «Князь Хорив».Його п'єси деякий час входили до репертуару професійних театральних труп та аматорських колективів.Написав розвідку «Народна освіта і земство на Україні» — 1914.1918 року пирятинське видання Якова Юровського випустило друком його «Оповідання: чернигівські силуети та инші».Виступав за розвиток освіти українською мовою, останній відомий нарис надрукував 1925.М.Зеров жартівливо називав його «великим оповідачем з Пирятина».