На головну    Усі новини

10 вересня – 125 років від дня народження О.П.Довженка

Олександра Довженко – класик світового кіно, і його фільми є візитною карткою нашого національного кінематографа. А ще він – чудовий письменник, час якого почався в роки війни і завершився чудовою прозою кіноповісті «Зачарована Десна». І художник. Малюнки Довженка у середині 20-х років минулого століття були доволі популярними. За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми «Звенигора» (1928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко — першим поетом кіно. Вражаючими документами доби є «Щоденники», а шедевром його творчості — «Зачарована Десна».

Письменник прекрасно знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї, його психологію. Можна сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX і початку XX століть. Над повістю О. Довженко продовжував працювати до 1955 року. Якого великого значення надавав він цьому творові, підтверджує такий факт: в архіві письменника зберігається чотири варіанти рукопису українською мовою. "Зачарована Десна" — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про "перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...", про діда і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають у авторські роздуми — про "тяжкі кайдани неписьменності і несвободи", інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до "найвищого і тонкого", про війнуч спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: "Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої' пив колись воду..." і в якому висловлено знамениту формулу: "Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє".