На головну    Усі новини

14 січня — 80 років від дня народження Євгена Гуцала

Народився Є. Гуцало 14 січня 1937р. в с. Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Світ дитинства, розтерзаний і водночас незмірно поглиблений великою трагедією війни, становить джерельну основу його творчості. До цього світу знову й знову повертається письменник на різних етапах свого літературного шляху.

У 1959р. Є. Гуцало закінчує Ніжинський педінститут, якийсь час працює в редакціях газет, видавництві "Радянський письменник" (нині "Український письменник"), а згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Активно друкуватися почав 1960р., а через два роки вийшла перша збірка оповідань "Люди серед людей". Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: "Яблука з осіннього саду" (1964), "Скупана в любистку" (1965), "Хустина шовку зеленого" (1966), "Запах кропу" (1969) та ін.

Лірична стихія творчості Є. Гуцала, як і прози інших "шістдесятників", стала формою суспільної опозиції. Батьки, дядьки й тітки — всі ті, хто складав збірний, плакатний образ народу-переможця, побачені дитячими очима в жахливому повоєнному сільському побуті, мали зовсім не такий оптимістичний вигляд, як на плакатах і в еталонних творах соцреалізму. Безперечна заслуга "шістдесятників", а серед них і Є. Гуцала, перед красним письменством полягає в тому, що вони перенесли своїх персонажів із площини героїчної в ліричну. Є. Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто, живописуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан осяяння, здивування перед світом, те медитативне передчуття радості й любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної прози ("В полях", "Просинець", "Олень Август", "Вечір-чечір", "Скупана в любистку", "Клава, мати піратська", "Весняна скрипочка згори", "Запах кропу", "У сяйві на обрії").

Вироблена ще в ранніх оповіданнях тонка акварельна манера письма, дитинна чистота і ясність світовідчуття, відкритість ліричного героя до прекрасного в усіх його проявах — усе це, поєднане з гострою увагою до народних характерів, інших національних прикмет — вічних і нових, склало основу його художнього стилю. Назва першої книжки — "Люди серед людей" — програмна. Її можна застосувати до всього літературного доробку Є. Гуцала.У 60-ті роки, поряд із ліричними оповіданнями, етюдами, замальовками, поезіями в прозі, з'являються друком дві концептуальні повісті Є. Гуцала — "Мертва зона" (1967) та "Родинне вогнище" (1968, інша назва — "Мати своїх дітей"). Тоді ж, у другій половині 60-х, було написано й повість "Сільські вчителі", надруковану трохи згодом.У повісті "Мертва зона" відбилося нове, формоване в 60-ті роки, бачення війни як тотального спустошення світу людей. На початку 70-х років виходять друком лірико-психологічна повість "Дівчата на виданні" (1971), дилогія "Сільські вчителі" (1971) та "Шкільний хліб" (1973). Повісті з життя сільських учителів були високо оцінені критикою, здобули широке читацьке визнання. Ці сповнені просвітленого ліризму, зажури й надії твори, здається, були написані для того, щоб відновити надломлену віру народу в незнищенність моральних цінностей, переконати, що завжди, за будь-яких обставин люди мають лишатися людьми. Образ героїні повістей Олени Левківни — з ряду найкращих жіночих портретів, створених майстрами нашої прози.

Етапним для творчості письменника було звернення до романної форми. Трилогія "Позичений чоловік", "Приватне життя феномена" та "Парад планет" (1982 — 1984) викликала неоднозначну реакцію критики, спричинювалась до літературних полемік. За щедрістю використання фольклорних скарбів (насамперед — народної фразеології, прислів'їв, приказок, анекдотів тощо) трилогія може змагатися з відомим романом О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу...".Появі романів передували своєрідні, за визначенням автора, ексцентричні оповідання ("Жінки є жінки", "Звабники і звабниці" та ін.), які ввійшли до збірок "Полювання з гончим псом" (1980) та "Мистецтво подобатись жінкам" (1986). У цих оповіданнях, написаних із невимушеним використанням елементів гротеску, травестії, бурлеску, своєрідно реалізується давній задум Є. Гуцала створити український Декамерон. Останнім часом прозаїк працював над "епосом-еросом" — твори "Блуд" (1993), "Імпровізація плоті" (1993).

Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: "Олень Август" (1965), "З горіха зерня" (1969), "Дениско" (1973), "Саййора" (1980), "Пролетіли коні" (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Дитяча проза (точніше — книжки для дітей і батьків) Є. Гуцала прикметна особливим, по-гуцалівськи поетизованим зображенням стосунків між людьми.

У 1981p. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала "Письмо землі". Далі з'являються книжки віршів "Час і простір" (1983), "Живемо на зорі" (1984), "Напередодні нинішнього дня" (1989). Так рівно через двадцять років після надрукування першої поетичної добірки "Зелена радість конвалій" повертається письменник до лірики.

Вірші письменника — то своєрідне ворожіння над душею, сенс якого — в очищенні від суєтного, минущого, в омолодженні, у поверненні до того стану любові, людяності, космічної доброти, котрий і є найбільшим людським скарбом.Євген Пилипович Гуцало – дивовижний, загадковий, майже нерозкритий критиками письменник. Він – один з найбагатших кількісно і найрізноманітніших жанрово в сучасній українській літературі.

Дитяча проза Є.Гуцало

Гуцало Є.П. Дениско. – К.: Веселка, 1973. – 138 с.: іл.

Книга – це оповіднання про хлопчика Дениска, який жадібно пізнає і вбирає в себе розмаїтий навколишній світ. Коло його захоплень надзвичайно широке: його чарує природа, він відкриває для себе таємниці з життя звірів, птахів та рослин. Цікавиться хлоп’я буднями односельців. В цих оповіданнях дія відбувається у 50-х роках минулого століття.

Гуцало Є. Діти Чорнобиля. – К.: Соняшник, 1995. – 103 с.

Трагедія Чорнобиля – основний зміст цієї книжки. Вона містить правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв уже після Чорнобиля. Твори письменника – це завжди подорож у таємницю людської душі – зустрічі з натурами чистими і правдивими, пошуками добра і справедливості.

Гуцало Є. Жовтий гостинець: Оповідання: Для молод. шк. віку /Мал. Л.Я.Гермизи. – К.: Веселка, 1981. – 20 с.: іл. – (Для першокласника).

Героїня книжечки – дівчинка Ганнуся. Дядечко подарував їй маленьке жовте курчатко. Хазяйновита, дбайлива дівчинка турботливо доглядає і оберігає його.

Гуцало Є. З горіха зерня: Оповідання /Мал. М.Поповича. – К.: Веселка, 1967. – 228 с.: іл.

Сліпий партизанський зв’язківець і його поводирка Катруся, шукаючи в лісі партизанський загін, натрапляють на ворожу засідку і насилу вириваються з неї. І тоді сліпий, не бажаючи більше наражати дівчинку на небезпеку, відсилає її додому. Але подальшою поведінкою Катруся доводить йому, що її не лякає ніщо, навіть смерть. Що вона вже з “горіха зерня”.

Ця збірка з п’ятнадцяти оповідань про цікаві дитячі характери, про чистоту людських стосунків, про дружбу.

Гуцало Є. За обручем: Оповідання: Для серед. шк. віку. – К.: Веселка, 1976. – 86 с.: іл.

Письменник – тонкий знавець рідної природи. Збірка складається з оповідань, які оспівують красу української природи, зворушливу дружбу дітей з птахами, звірятами.

Гуцало Є. Зелене листячко з вирію: Оповідання: Для ст. дошк. та молод. шк. віку /Мал. К.Щепкіної. – К.: Веселка,1997.–27 с.

Книга містить три оповідання – “Мороз сідає”, “Одуд”, “Зелене листячко з вирію”, головними героями яких є українські діти. Розповідається про їхню любов до природи, бережливе ставлення до тваринного та рослинного світу рідного краю.

Гуцало Є.П. Олень Август: Оповідання, повість: Для серед. шк. віку /Післямова Р.Ф.Самбука; Мал. І.М.Гаврилюка. – К.: Веселка, 1986. – 231 с.: іл.

Збірка оповідань, в яких іде мова про те, як зароджуються в дітей любов до життя, до прекрасного й відраза до бридкого, про перші почуття й хлоп’ячі мрії.

Гуцало Є. Пролетіли коні: Оповідання: Для серед. шк. віку /Худож. Г.Журновська. – К.: Веселка, 1984. – 181 с.: іл.

Книга ліричних оповідань про війну і дітей, про важке повоєнне дитинство, чистоту людських відносин і душевне благородство, красу природи.

Гуцало Є. Саййора: Повість: Для молод. шк. віку /Мал. Є.В.Матвєєва. – К.: Веселка, 1980. – 48 с.: іл.

Письменник просто і задушевно розповідає про дружбу українських сільських дітей – Катрі, Гнідаша, Мурашка і Шила – з узбецькою дівчинкою Саййорею, про любов до рідного краю, боротьбу з байдужістю і жорстокістю.

Гуцало Є. Співуча колиска з верболозу: Окупаційні фрески: Для ст. шк. віку /Іл. М.Шелеста. – К.: Веселка, 1991. – 284 с.: іл.

Низка новел, які сюжетно й тематично об’єднуються у вражаючу картину воєнного дитинства. Через окремі епізоди й конкретні деталі автор показує трагедію народу, не цураючись ні високого, ні болюче – страшного, навіть того, про що мовчали п’ять десятиліть.

Дійсність українського села у часи фашистської окупації показано очима дитини. Вершини трагічного ведуть підлітка до розуміння нелюдської суті війни.

Гуцало Є. У лелечому селі: Оповідання /мал. Г.Гавриленко. – К.: Веселка, 1969. – 210 с.

Збірка оповідань, у яких відтворено чарівне дитинство: пізнання багатобарвного навколишнього світу, перші дитячі радощі й печалі. Є тут твори про життя школи, дружбу й товаришування, про дбайливих хазяйновитих дітей.