На головну    Усі новини

22 червня - День скорботи и вшанування пам’яті жертв війни в Україні.


Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ... Друга світова війна – одна з найбільших трагедій XX століття. Це – трагедія не українського, не європейського, а світового масштабу. Війна охопила різні країни, різні континенти, стала автором кривавих сторінок історії для багатьох народів світу. Але, звичайно, найбільше пережила наша земля і наш народ. Ніколи раніше в своїй історії Україна не платила за мир таку високу ціну. Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна вдячність нинішніх і прийдешніх поколінь усім патріотам рідної землі, які згуртувалися задля високої мети – визволення Батьківщини від ворога. Цей приклад наших батьків і дідів достойний наслідування і сьогодні.

Ми перемогли, сплативши невимовно дорогу ціну: понад 40 місяців в Україні лилася кров, війна вщент зруйнувала міста, знищила села, забравши майже 10 мільйонів життів – 22 відсотки усіх загиблих у війні. Свій перелік страждань і втрат має кожна українська родина.

День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Сьогодні навіть важко уявити масштаби випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь.

Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна. Цей день нагадує нам про всіх загиблих, закатованих у неволі, які померли в тилу від голоду та поневірянь. Ніхто не забутий, ніщо не забуте. У багатьох країнах у цей день приспускають державні прапори і згадують ті жахливі часи... Пам'ять про ці жертви, про подвиг народу зобов'язує всіх нас, нині сущих, пройнятися усвідомленням того, що коли б не було спільної Перемоги над нацизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації.