На головну Усі новини
26 листопада- День пам’яті жертв Голодоморів
День па́м'яті жертв голодомо́рів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
Спочатку Указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалась Днем пам’яті жертв голодомору, потім Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. А в 2007 році Президент Ющенко вирішив знову змінити назву Дня, і його указом № 431/2007 від 21 травня 2007 року він став називатися «День пам’яті жертв голодоморів».
В цей пам’ятний день в різних містах України проходять пам’ятні заходи і церемонії. Перший «голодомор» 1921-22 років в постреволюційній Росії більш відомий в історії як «голод Поволжя», хоча в результаті загибелі врожаю через сильну засуху голодом були охоплені не тільки Поволжя, але і багато губерній Південного Уралу, Сибіру, північні райони Казахстану, Крим, Україна і ряд інших областей і країв. Сьогодні згадуємо страшні сторінки історії нашого народу – Голодомор 1932 – 1933 років. Ця трагедія забирала життя мільйонів наших земляків. В українських селах від голоду помирали і дорослі, і діти. Як підрахували історики, у той час в Україні помирало 17 осіб на хвилину, понад 25 тисяч людей щодня. Масове голодування почалося ще у грудні 1931 року, тривало до вересня 1933 року. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Кількість жертв – 8 мільйонів чоловік. Це 1/5 усього населення України. Наслідком голодомору стала масова дитяча безпритульність На одного працівника виділялося по 100 – 300 грамів хліба, але діти, які не працювали, не мали і цих крихт. У 180 районах, де не виконували плану, дитячі організації зняли з централізованого продовольчого постачання. Фіксацією дитячої смертності ніхто не займався. На той час в Україні було 55 тисяч сіл, і в кожному мерли діти. На Харківщині тільки за один день 2 травня 1933 року померло 300 дітей. Це були невинні жертви голодомору.
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. “Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду”.
І сьогодні в цей пам’ятний день в різних містах України проходять пам’ятні і траурні заходи і церемонії у меморіальних комплексів і знакових місць.
