25 грудня -120 років від дня народження Григорія Гурійовича Верьовки
ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович (25(13).12.1895—21.10.1964) — укр. композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист. Засл. діяч мист-в УРСР (1946), нар. арт. УРСР (1960). Н. в м. Березна. 1918—21 вивчав теорію композиції у Б.Яворського в Київ. муз.драм. ін-ті ім. М.Лисенка, де почав писати власні муз. твори. 1918—41 керував самодіяльними хоровими колективами в Києві. 1925 на базі створеного ним самодіяльного хору відкрито Муз. шк. ім. М.Лисенка, яку він очолив. Вів пед. роботу: викладав у 1-му Київ. муз. технікумі, Київ. муз.драм. ін-ті ім. М.Лисенка, Київ. консерваторії (1947—64 — проф. каф-ри хорового диригування).
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації України викладав у Башкирському від-ні Моск. консерваторії в Уфі, керував ансамблем пісні і танцю, вів наук. роботу в галузі фольклору. 1943 за дорученням уряду УРСР організував Держ. укр. нар. хор, худож. кер. і хоровим диригентом якого був до кінця життя. 1944 колектив у складі хору, танц. колективу й оркестру нар. інструментів дав свій перший концерт. Колектив першим в Україні виніс на професійну сцену нар. манеру виконання гуртового співу. В. — автор пісень, інструментальних композицій, обробок укр. нар. пісень. Протягом усього життя збирав і записував нар. пісні в різних областях України. Провідне місце в творчій спадщині належить хоровим творам. Чимало пісень композитора стали народними.
Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов'ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства.
Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, Леонтовичем, Степовим,були творчим підґрунтям, на якому судилося вирости таланту Григорія Гурійовича Верьовки.
Диригент, композитор, справжній художник звуку довів своєю працею необмежені можливості мистецького впливу засобами народного піснетворення на найширший загал любителів хорової музики. Сила такого мистецтва в його дохідливості, в основі якої не спрощення, примітив, а та сама простота, в якій коріниться геніальність. Григорій Верьовка доклав багато праці, гарячої, невтомної, щоб зібрати колектив однодумців. Роз'їжджав по селах багатьох областей України, розшукуючи справжні народні таланти, збираючи найцікавіший пісенний матеріал.
Великою заслугою диригента було те, що він з любов'ю і знанням справи обробляв народні пісні, досягаючи повноти їх звучання. Концерти хору проходили з успіхом, оскільки репертуар і виконання близькі та зрозумілі народові.
Талановитого майстра музики було обрано головою Спілки композиторів України. Багато уваги приділяв Верьовка творчому дозріванню молодої когорти композиторів — вихованців школи Ревуцького і Лятошинського, які по праву посядуть достойне місце в історії розвитку українського мистецтва.
Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства.Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, Леонтовичем, Степовим, були творчим підґрунтям, на якому судилося вирости таланту Григорія Гурійовича Верьовки.
Залишити коментар
comments powered by HyperComments