9 листопада – День української писемності та мови
9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Свято започатковане Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Мова — духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен, в першу чергу, створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб — мова.
Саме мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.
Українська мова – мова української нації.
В ній тисячолітня історія нашого народу – історія тяжка, кривава, із злетами і падіннями, осяяна духом свободи та незалежності Української держави, бо ж український народ віками змушений був із зброєю в руках оборонятися і відстоювати своє право на вільне життя. Тому в українській мові ми відчуваємо брязкіт схрещених шабель уславлених на весь світ козаків запорожців, незламних опришків і гайдамаків, заповзятих січових стрільців.
Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.
Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…
Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби. Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.
Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.
Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих…
Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням “Енеїди” Івана Петровича Котляревського у 1798 р.
Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилося нанівець заборонами на українське слово.
Ще одну дату – 1840 р., коли вперше було видано твори Тараса Григоровича Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху були і перепони, і заборони (Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876).
З поч. ХХ ст. українська літературна мова була представлена не тільки в художній, а й у науковій та публіцистичній літературі. Швидше стала розвиватися після відновлення української державності (1917) і практично до кінця 1-ї третини ХХ ст. вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури.
У 1989 р., завдяки зусиллям патріотичної української громадськості Верховна Рада прийняла Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», який надав українській мові статус державної.
Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей і вона належить до найпоширеніших мов світу.
Конституції України затверджує статус української мови як державної мови в Україні. Кожний народ, держава дбають про престиж своєї мови — її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні.
Престиж, або авторитет мови, як і народу, держави, залежить від багатьох чинників. Насамперед, це проявляється в тому, які суспільні функції виконує мова, яку інформацію вона фіксує і передає, скільки людей нею користуються та інше.
Престижу мови сприяє її державність і патріотичне ставлення до неї її носіїв. Українська мова — багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Згадайте яка гарна та красива українська пісня, яка мелодійна українська мова. За своєю мелодійністю українська мова займає 2 місце в світі після італійської.
Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов'їну мову! І нам — тим, хто живе нині на прадавній матінці-землі, треба багато зробити, щоб усі українці відчули велич та красу своєї мови.
Залишити коментар
comments powered by HyperComments