З історії м. Лисичанська

Місто Лисичанськ засновано у 1710 році, його справедливо вважають колискою Донбасу. Саме тут, у Лисичій балці, більше двохсот років тому за указом Катерини II було закладено перший у Донбасі рудник, що поклав початок промисловому видобутку кам’яного вугілля.

Протягом 48 років, починаючи з 1796 року, Лисичанськ видавав 84 відсотки вугілля, видобутого усім Донбасом, а з 1804 року був єдиним вуглевидобувним містом.

Наприкінці ХVІІІ століття в Лисичанську для Луганського ливарного заводу з кам’яного вугілля випалювали кокс. Це був перший кокс на мінеральному паливі.

Перший рудник, перша шахта, перший досвід гірничої справи і виплавки чавуну на мінеральній основі – тільки цього було б досить, щоб вважати Лисичанськ одним із найбільш видатних в історичному плані міст Луганщини.

У 1892 році, коли був пущений содовий завод, місто стає місцем зародження хімічної промисловості. Завод “Донсода” став найбільшим підприємством галузі, яке на рубежі ХХ століття давало 80 відсотків усієї соди, що вироблялася в царській Росії, і він займав друге місце в Європі з випуску цієї продукції.

Багатство надр Лисичанська, на основі яких отримали високий розвиток вугільна промисловість і содове виробництво, зумовило зародження і розвиток скляної промисловості. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття в місті існувало кілька скляних заводів, а в 1914 році став до ладу склозавод Ливенгофського акціонерного товариства (зараз ЗАТ “Лисичанський склозавод “Пролетарій”).

Завдяки зародженню і розвитку вугільної, хімічної, скляної промисловості, оснащуванню заводів сучасним обладнанням, дослідженню, розвідуванню й видобутку корисних копалин для роботи заводів і шахт Лисичанськ став місцем зосередження промислових початків, експериментів і пошуків, місцем, де мешкали й працювали такі відомі вчені й дослідники, як Лутугін Л.І., Менделєєв Д.І., Зеленцов І.І., Даль І.М., Ковалевський Є.П. та інші.

У ХХ століття Лисичанськ увійшов зі значним економічним потенціалом, який зростав і примножувався.

Вже на початку двадцятих років заводи й шахти міста в основному досягли рівня довоєнного 1913 року. В 1935 році було утворено державний трест “Лисичанськвугілля”, що об’єднував одинадцять шахт.

У 1930 році місто одержало електрику. З 1934 року розпочала роботи досліджувальна станція “Підземгаз”.

Лисичанська земля оспівана у творах видатного українського поета Володимира Сосюри. У м.Лисичанську народився полководець та громадський діяч Климентій Ворошилов.

Протягом 1930-1935 рр. було побудовано Лисичанський мехсклозавод виробничою потужністю 7 млн.кв.м віконного скла на рік.

У 1932 році завершено реконструкцію заводу “Пролетарій”, а згодом побудовано цех полірованого скла.

У 1938 році Лисичанськ було віднесено до категорії міст.

Багатство надр Лисичанська дало напрямок розвитку потужного промислового комплексу у регіоні.

Плани перших п’ятирічок у червні 41-го було порушено віроломним нападом німецьких військ. Майже дев'ять місяців частини Радянської Армії тримали оборону Лисичанська, а саме місто було прифронтовою смугою.

Понад 20 тис. жителів міста пішли на фронт, 11,5 тис. не повернулися з полів битв.

2 вересня 1943-го року місто було визволено від німецько-фашистських загарбників.

Лисичанськ сьогодні – це місто-трудівник, місто шахтарів і хіміків, склоробів і будівників. Основу промислового комплексу складають понад 100 підприємств, а продукція багатьох з них славиться далеко за межами не тільки міста і області, але і всієї України.

Значний промислово-економічний потенціал з багатогалузевою структурою ставить Лисичанськ в ранг найбільших індустріальних міст області.